Долинська районна Станція юних техніків

Категорії розділу
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Галерея освітянських здобутків

Головна » Статті » Мої статті

Впровадження інноваційних технологій навчання і виховання в позашкіллі
Впровадження інноваційних технологій навчання і виховання в позашкіллі Я.Г.Косар,завідувач методичного відділу Долинської станції юних техніків ,Івано-Франківська область ,Відмінник освіти України Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства позашкільна освіта стає одним з головних факторів формування людського капіталу, його духовного, інтелектуального та економічного розвитку, перехід якої в новий якісний стан співпав у часі не тільки з усвідомлення її як надзвичайно актуального явища для подальшого розвитку освітнього простору України, але й з правовим закріпленням її нового статусу як складової системи освіти. Водночас утвердження позашкільної освіти як складової структури освіти України, що закріплено в нормативно-правових документах, зумовлює переосмислення місця і ролі методики позашкільної освіти. Саме методика спрямовується на досягнення нової якості позашкільної освіти. А це фактично передбачає вироблення реалізацію нового, цілісного підходу до позашкілля, діяльності позашкільних навчальних закладів, зокрема, пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу в позашкільному навчальному закладі, який поєднує практичні дії й аналітичний процес. Зміни ці стосуються перегляду змісту навчально-дидактичних матеріалів, форм та методів навчання і виховання підростаючого покоління, інноваційних освітньо-виховних технологій у навчально-виховній роботі і проявляються насамперед у створення виховного простору, спрямованого на розвиток творчого мислення гуртківців, спонукання школярів до предметно-перетворювальної діяльності, розвиток і поглиблення інтересів до певних дисциплін. Пояснюється це тим, що робота в школі, чітко регламентована в часі. В позашкільні заклади діти приходять за власним бажанням, вибирають гуртки за уподобаннями, керуються певними мотивами. Тому керівник гуртка повинен бути не джерелом інформації, а організатором їх мислительної діяльності. Адекватне сприйняття дитини таким педагогом можливе лише при умові розуміння ним мотивів, які спонукають її до діяльності. Одним із стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації позашкільної освіти є зміни педагогічних методик на впровадження інноваційних технологій навчання і виховання. Аналіз досліджень та публікацій.Практична значущість окресленої проблеми полягає в доборі методичних прийомів, відповідністі педагогічних технологій, спрямованих на підвищення ефективності навчально-виховного процесу, забезпеченні високої пізнавальної активності гуртківців, засвоєнню ними конструктивно-технічних компетентностей, розвитку пізнавальних здібностей і творчої активності. Створення умов для розвитку творчого потенціалу, творчої активності дітей є одним із важливих завдань будь-якого гуртка. А, отже, керівник має здійснювати пошук шляхів для формування такої особистості, яка зможе самостійно навчатися упродовж всього життя. Ця складна і необхідна реформа забезпечується шляхом впровадження і використання нових педагогічних та інформаційних технологій, сучасних досягнень психолого-педагогічних науки, інноваційних систем у праці керівника гуртка. Здатність керівника гуртка творчо мислити є одним із вирішальних чинників формування творчого мислення у дітей. Для цього він сам повинен володіти тієї методологічною основою, на якій базується мислитель на діяльність. Однак, методичні основи підготовки керівників гуртків мало розроблені. Навчання в гуртках зводиться до запам’ятовування та накопичення інформації. Уникнути цього можна, якщо розвиток творчої діяльності носитиме цілеспрямований характер з перших кроків навчання дитини в початковій загальноосвітній школі від пізнання до розуміння світу техніки, спроби її власної творчої діяльності, що є дуже важливою ланкою у безперервній освіті. Державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади визначає Закон України «Про освіту», Закон України «Про позашкільну освіту», Закон України «Про охорону дитинства», Положення про позашкільний навчальний заклад, Національна доктрина розвитку освіти, тощо. В останні десятиріччя в центрі уваги психолого-педагогічної науки знаходиться вивчення особливостей і можливостей людини, умов цілеспрямованої дії на розвиток її творчого потенціалу, створення повноцінного навчаючого й розвиваючого середовища. Психологічний аспект навчально-виховного процесу знаходимо в працях В. Семиченко. На його думку, «для досягнення найвищого результату діяльності є небажаними і занадто слабкі, і надмірно емоційні навантаження». Навчання повинно бути особистісно зорієнтованим, враховуючи оптимум навантаження для досягнення максимальних результатів. Аналіз історико-педагогічної літератури дозволяє виділити найвидатніших представників проектної педагогіки як кінця ХІХ – початку ХХ століття (С.РУсова, С.Шацький, В.Лайд, Д.Дьюї, В.Кілпатрик) так і кінця ХХ – початку ХХІ століття (М.Чобітько, А.Лігоцький, І.Єрмаков, С.Шевцов, В.Батечко, В.Жадько та ін.). Метод проектів відображено в дослідженнях Л.Іляєвої, О.Коберника, Н.Матяш, М.Ретівих, В.Сидоренка, В.Симоненка Проблема формування у підростаючого покоління практичних умінь і навичок у навчально-виховному процесі позашкільних навчальних закладів знайшли відображення в багатьох роботах вітчизняних та зарубіжних науковців (Г.Левченко, В. Сидоренко, М.Скаткін, Г.Терещук, Д.Тхоржевський). Характеризуючи особливості поведінки педагога в умовах проектної діяльності видатний український вчений І. Ващенко звертає увагу на те, що педагог „стає місцевим громадським радником”, „організатором дитячого життя”. Його завдання, зокрема в тім, щоб побудувати план роботи, добрати проекти, цікаві для дітей та відповідно до їх сил, і створити умови, сприятливі для творчої роботи. До завдань, які забезпечать цілісний розвиток особистості необхідно віднести проектну діяльність, що забезпечує одночасний розвиток, навчання і виховання гуртківців шляхом залучення їх в активну творчу діяльність, результатом якої є розвиток творчого потенціалу гуртківців. Мета статті.На основі аналізу різних теорій творчої технології,описаної у наукових вченнях,обґрунтувати найважливіші передумови реалізації педагогічних проектів, теоретичну підготовку педагога до навчального проектування та здатність майстерно застосовувати ці знання на практиці, що передбачає використання сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Виклад нового матеріалу.У педагогічному значенні проектування займає визначне місце. Дидакти, педагоги звернулися до цього методу, щоб вирішити свої дидактичні задачі. В основу методу проектів покладена ідея, що складає суть поняття „проект", тобто те, що можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Метод проектів, як зазначає Є.С.Полат, - це спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми, що повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим чи іншим чином. Термін „технологія” і „проект” взаємопов’язані. „Проект" (рrojectio) у перекладі з латинської означає „кинутий вперед задум". Метод проектів – це педагогічна технологія, яка містить сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Створений наприкінці XIX століття метод проектів на сучасному етапі розвитку педагогічної галузі набуває популярності, модифікується, пристосовується до сучасних умов функціонування позашкільного навчального закладу, узгоджується з новими завданнями освіти. «Я знаю, для чого мені треба все, що я пізнаю, і де та як я можу ці знання застосувати», - ось основна теза сучасного розуміння методу проекту. Уміння користуватися ним - показник професійної майстерності педагога, прогресивності методики навчання, розвитку, виховання та соціалізації вихованців. Термін „проект" часто пов'язують із поняттям „проблема". Проект як проблема „може означати справжню ситуацію творчості, де людина перестає бути просто власником ідей, відмовляється від свого, приватного, щоб отримати шанс натрапити на щось інше, наповнитися ним, виявити його в своїй творчості". Розв'язання проблеми передбачає, з одного боку, використання сукупності різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого, - необхідність інтегрування знань, умінь застосовувати знання з різних галузей науки, техніки, технології Зарубіжні педагоги вважають, що метод проектів полягає у стимулюванні інтересу дітей до навчання через організацію їхньої самостійної діяльності, постановку перед ними цілей і проблем, розв'язання яких веде до появи нових знань та вмінь. У продуктивному навчанні метод проектів використовувався для розвитку творчості, пізнавальної активності, самостійності, побудови індивідуальних освітніх шляхів учнів. Інші ж науковці під методом проектів розуміють як спільну діяльність педагога й учнів з створення прототипу, прообразу передбачуваного об'єкта. Найбільш поширеним визначенням методу проектів є наступне: це „система навчання, за якої учні здобувають знання й уміння в процесі планування та виконання поступово ускладнений тактичних завдань-проектів". В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі. Він завжди передбачає розв'язання проблеми, що вимагає, з одного боку, використання різноманітних методів, і з іншого - інтеграцію знань, умінь з різних галузей науки.Саме таке тлумачення проекту відкриває широкі можливості для його використання в освітньому процесі. Традиційний зв'язок «керівник гуртка — гуртківець» змінюється на «гуртківець — керівник гуртка». Особливого значення набуває залучення школяра до проце¬су пошуку. Цінною є співпраця між гуртківцями та керівником. Важливим є не лише результат, а й процес досягнення результату. Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури, власного досвіду роботи в Долинській районні станції юних техніків, дають змогу зробити висновок, що на заняттях гуртків засобами проектно-технологічної діяльності створюються можливі та необхідні умови для інтелектуального розвитку гуртківця. Іншими словами, проектно-технологічна діяльність стає випробуванням на творчість, відкриває школяру зону найближчого розвитку інтелекту, а також учить його знаходити подумки шляхи до мети, формувати інтелектуальні вміння, розвивати інтелектуальні здібності та здібності до дії. Під час роботи над проектом керівник гуртка виконує функцію консультанта. Він допомагає вихованцям у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує гуртківців. Суть проектної технології полягає у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів), що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Вона передбачає розв'язання певної проблеми, виконання завдання, що потребує, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, з іншого - інтегрування знань, умінь, навичок з різних галузей науки, техніки, творчості. Проект може здійснювати педагог у процесі власної професійної діяльності, а може й вихованець як індивідуально, так і під керівництвом педагога. Основна мета розроблення проектів – сприяння творчому розвитку і формуванню гуртківців певної системи творчо-інтелектуальних та предметно перетворювальних знань і вмінь, утілення у конкретних виробах, що виготовляються під керівництвом керівника. Проект - де спеціально організований керівником і самостійно виконуваний гуртківцями комплекс дій, що завершується результатом, створенням творчого продукту. Щоб домогтися такого результату необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи з цією метою знання з різних галузей, уміння прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів рішення, здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. В основі проектної технології лежить розвиток пізнавальної та дослідницької діяльності учня, уміння конструювати свої знання, де на передній план виступає випереджальний розвиток дитини як творчої особистості. Традиційний зв'язок керівник гуртка – гуртківець змінюється при цьому на гуртківець – керівник гуртка”. Особливого значення набуває залучення школяра до процесу пошуку, а керівник виконує функцію консультанта, допомагає вихованцям у пошуку інформації, координує процес роботи над проектом, підтримує, заохочує, враховуючи їхні можливості та інтереси. Як показав конкурс освітніх проектів в Долинській районні станції юних техніків, педагоги, матеріали яких журі конкурсу визнало кращими, намагаються впроваджувати власні підходи до організації проектної діяльності, при цьому, з одного боку, використовують різноманітні методи і засоби навчання, з іншого – інтегрують знання, уміння з різних галузей науки, техніки, мистецтва. Одночасно, застосовуючи проектні технології, вирішується низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань. Метод проектів посів чільне місце у діяльності нашого позашкільного закладу, адже, проектна діяльність надає шанс розбудити, розвинути, реалізувати в колективі ті особливі якості, що в результаті матимуть суспільну цінність. Крім того, така діяльність індивідуалізує процес конструктивної соціалізації особистості та її природовідповідної самореалізації. Вибираючи науково-методичну проблему закладу „Формування компетентностей керівника гуртка засобами впровадження інноваційних методик”, ми ставили собі за мету реалізувати цей принцип освіти, оскільки, в добу модернізації позашкільної освіти в особистісно-орієнтовану основну, увагу слід приділити створенню моделі особистісного підходу до рості професійної майстерності педагогів на підставі інноваційних форм методичної роботи. саме ця ідея й визначена в Національній доктрині розвитку освіти: „Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України…”. Впоратися з цим завданням можна тільки за умови добре організованої і спланованої методичної роботи, з впровадженням інноваційних технологій, удосконаленням професійної майстерності керівників гуртків, що є одночасно й серйозним поштовхом до самоосвіти, умовою його успішної творчої праці. Науково-методичною радою розроблена структура організації методичної роботи, яка сприяє підвищенню рівня методичної підготовки керівників гуртків, реалізації практичного впровадження проблеми закладу. Аналізуючи роботу над проектами, слід відмітити: якщо поставити дитину в умови проектно-технологічної діяльності, то виникає такий парадокс - гуртківці, виконуючи за сутністю одні й ті самі розумові (інтелектуальні) дії, одну й ту саму роботу, яку вони виконували раніше на традиційних заняттях – під час проектної діяльності працюють активно, цілеспрямовано і продуктивно. Це пояснюється їхньою зацікавленістю процесом творчості та її результатом, бо проектно-технологічна діяльність починається з власної ініціативи школяра, із власного об’єкта праці і тому стає бажаною і цікавою. Під час правильно спланованої діяльності всі учасники проекту діють із захопленням, натхненно, їх цікавлять не передбаченні ситуації, каскад проблем, які необхідно розв’язувати, в результаті обов’язковими її компонентами стають психологічне піднесення, веселий настрій, захоплення, натхнення, здивування. У процесі творчої діяльності дитина навіть не усвідомлює інформаційного навантаження, йде з радістю йому на зустріч, сповнена творчих почувань. Така діяльність підсилюється енергією почуттів, монотонність роботи зникає і перетворюється на поліфонічну активність, захоплюючу, приємну і радісну. Привабливий матеріал викликає у школярів сильні позитивні відчуття та переживання, що сприяє його легшому засвоєнню в порівнянні з навчальним матеріалом, який є нудним та байдужим. Навчальне проектування у роботі гуртків - це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових видів робіт, що виконуються гуртківцями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми: її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, технічки, творчості. Проектна методика ґрунтується на особистісно-діяльнісному підході, що означає переорієнтацію всього навчального-виховного процесу на постановку і вирішення самими гуртківцями пізнавально-комунікативних і дослідницьких задач та орієнтує проектне навчання як одну з найбільш продуктивних та інтенсивних методик, що сприяє досягненню високих результатів навченості й освіченості особистості. Саме проектно-технологічна діяльність, яка інтегрує види діяльності від появи творчого задуму до реалізації творчого продукту, забезпечує особистісно-орієнтований підхід. Очевидно, що перед керівником гуртка ставиться мета не лише навчити кожного гуртківця сукупності трудових операцій і прийомів, а формувати інтелектуальну й технічно освічену особистість. На мою думку, метод проектів має великі педагогічно-психологічні можли¬вості. Під час виконання проектів вирішуються освітні, розвивальні й виховні завдання: • створення образу цілісних знань; підвищення мотивації в отриманні додаткових знань; • вивчення методів наукового пізнання, здатність до рефлексії та інтерпретації результатів; • розвиток дослідницьких і творчих якостей особистості; • формування комунікативних компетентностей, базового алгоритму соціальної взаємодії, поведінки. Зверну увагу на те, що в процесі творчої і пошукової роботи прийоми розумової діяльності школярів формуються швидше, ніж під час сприймання та відтворення готових знань. Адже, аналізуючи об’єкт проектування, гуртківець визначає потрібні для його виконання технологічні операції, підбирає необхідні матеріали та інструменти; встановлює послідовність виконання трудових операцій; аналізує і порівнює способи проектування, обирає найефективніші технології обробки деталей, їх з’єднання й оздоблення; в кінцевому результаті у узагальнює способи виконання творчого проекту. На основі таких розумових здібностей і розвивається інтелектуальних потенціал школяра. Крім того, в процесі виготовлення проекту гуртківцям доводиться робити певні розрахунки, обґрунтовувати власні ідеї, будувати нестандартні креслення, використовуючи різні методи моделювання; виявляти недоліки та переваги розроблених конструкцій, виробів; аналізувати та систематизувати знання про об’єкти і засоби праці (матеріали та інструменти); виявляти приховані властивості матеріалів, можливість їх застосування за іншим призначенням; учитися проводити міні-маркетингові дослідження; здійснювати контроль якості обробки деталей виробу; систематично здійснювати самоконтроль і самоаналіз досягнутих результатів своєї роботи; використовувати знання з інших предметів; мова гуртківців збагачується новими термінами, визначеннями. Все це у свою чергу активно сприяє інтелектуальному розвитку школярів. Проектно-технологічна діяльність виступає одночасно і як засіб пізнання, об’єкт застосування знань, і як критерій їх необхідності, бо в гуртківців під керівництвом керівника з’являється можливість набувати нові знання, виробляються та формуються нові вміння і навички, розвиваються форми самоконтролю, формується звичка індивідуальної, парної, групової і колективної практичної діяльності; їм доводиться створювати нові об’єкти праці за допомогою таких процедур, як створення нового виробу шляхом аналогії, ускладнення виробу, об’єднання об’єктів або їх функцій тощо. Отже, проектна діяльність є особливим засобом розвитку інтелекту школярів, оскільки її мета в ній самій, у тому, що дитина змінює, переробляє або створює в самому процесі активності інтелекту, почуттів та уяви разом із психомоторикою; в ній закладена модель виконання гуртківцем свого призначення – творити нове, самобутнє та оригінальне. Важливою особливістю проектно-технологічної діяльності є те, що вона орієнтується не на механічне заучування матеріалу, не на шаблонний характер його застосування, а на усвідомлене засвоєння, на потребу застосування знань і вмінь у нових ситуаціях. Для активізації інтелектуальної діяльності в процесі проектування даються керівником творчі завдання, які дають можливість: усвідомлювати наявність декількох підходів до проектування виробу, передбачити декілька варіантів процесу виготовлення власного виробу, розвивати здібності, сприймати неочікувану інформацію, стимулювати готовність приймати та обговорювати незвичні ідеї, бачити перспективу використання і вдосконалення власного творчого виробу. Для того, щоб інтерес гуртківця до будь-якого виду творчої діяльності був повноцінним, керівник гуртка повинен постійно: розвивати уяву та інтелект дітей, розвивати гнучкість мислення, запозичати знання і методи роботи з різних галузей науки і техніки. Оскільки, у процесі проектно-технологічної діяльності навчально-виховний процес гуртківців спрямований на активний пошук відповідей на поставлені перед ним запитання, на самостійне знаходження шляхів розв’язання доступних для них завдань, подолання труднощів, - то в них пробуджується справжній інтерес до роботи гуртка. Застосування методу проектів дозволяє активно розвивати формувати емоційну складову інтелекту школяра, що буде більш результативним за таких умов розвитку пізнавального інтересу завдяки змісту навчального матеріалу, розкриття практичної значущості теоретичних знань та інтелектуальних умінь; за наявності постійно створюваної ситуації досягнення успіху; навчально-виховна діяльність має забезпечувати найкращі умови для індивідуалізації та диференціації навчання, враховуючи вікові особливості школяра; школяр має бути повністю позбавлений страху перед майбутньою роботою, а об’єкт проектування, що пропонується йому, доступним, посильним, щоб учень міг розкрити та розвивати свої інтелектуальні вміння; врахування індивідуальних потреб школярів.Зазначу, що необхідним фактором тут постає розвиток творчої уяви, фантазії, креативного мислення, інтересів до видів творчості, практичних умінь, а також формування технічного хисту, творчу трудову і винахідницьку діяльності, розвиток здібностей особистості. Практичні уміння, що формуються в гуртківців в процесі проектно-технологічної діяльності, є необхідною частиною розв’язання проблеми соціальної адаптації. Вони включають уміння здійснювати самостійну діяльність з розробки і планування технологічного процесу, підбору матеріалів з урахуванням економічних і екологічних чинників. Будь-які дії в межах програми орієнтуються на досягненні заздалегідь поставленої мети, реалізацію окресленої моделі, перетворюються у відповідність їм і мають для конкретного педагога виконавський характер. Натомість, у межах проектної діяльності для педагога є ініціативною і сприймається як потенційний ресурс важлива цінність системи від якої очікується позитивний результат. Водночас поліпшуються умови для творчої самореалізації гуртківців, уміння діяти. Отже, проектний підхід пробуджує ініціативу і творчі здібності особистості. У першому випадку ми навчаємо, розвиваємо і виховуємо людину, у другому – даємо їй освіту. Слід відмітити, що організація навчально-виховного процесу у гуртках буде ефективною, якщо спонукати гуртківців до творчої, особистісно значущої діяльності, що має здійснюватися на основі індивідуалізації та диференціації видів, форм і методів предметно-перетворювальної діяльності школярів, формування компетентності особистості відповідно до інтересів та потреб, що дозволяє розв’язати конкретні завдання: — пізнавальні: засвоєння початкових технічних і технологічних знань, елементарних уявлень і понять, ознайомлення зі світом техніки, най-простішими технологічними процесами, елементарною електротехнікою, графічною грамотністю, технічним моделюванням, конструюванням і ди-зайном; — практичні: формування графічної грамотності, вмінь і навичок роботи з різноманітними матеріалами та інструментами, виготовлення іг¬рашок, моделей машин і механізмів, вміння застосовувати отримані знан¬ня на практиці; — творчі: набуття досвіду власної творчої діяльності; розвиток конструкторських здібностей, просторового й логічного мислення, уяви, фантазії, здатності проявляти творчу ініціативу, вирішувати творчі завдан¬ня; формування стійкого інтересу до технічної творчості, потреби у твор¬чій самореалізації та духовному самовдосконаленні; соціальні: виховання поваги до праці та людей праці, дбайливого ставлення до навколишнього середовища, культури праці, формування по-зитивних якостей емоційно-вольової сфери (самостійність, наполегливість, працелюбство та ін.), доброзичливості й товариськості, уміння працювати в колективі. Висновки.Ефективне досягнення зазначених вище цілей забезпечуються своєрідністю навчально-виховної діяльності позашкільних навчальних закладів, яке має базуватися на застосуванні різноманітних як традиційних, так і інноваційних педагогічних технологій, які сприяють формуванню постійного зростання потенціалу творчої діяльності – стимулювання інтересу і бажання систематично здобувати нові знання, вміння творчо їх застосовувати, формування умінь експериментувати та вести різноманітні дослідження відповідно до вікових можливостей.Представлена стаття спрямована на допомогу керівникам гуртків навчальних закладів, усвідомлення нами значущості новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу, що сприятиме підвищенню ефективності розвитку творчого технічного мислення, опанування певної системи технічних і технологічних знань, вмінь і навичок гуртківців, формування в них компетентностей, системного мислення, вміння бачити зв'язок технічної творчості з предметами шкільного курсу. Розгляд сутності практичної діяльності гуртківців у навчально-виховному процесі здійснюється з позиції віднесення її до сфер діяльності і мислення індивіда, його дій: навчально-пізнавальних, пошукових, дослідницьких, конструкторських та інших . Література. 1. 1. Абашина Н.С. Розвиток ключових життєвих компетенцій через метод проектів // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: Практико-зорієнтований збірник / Керівник авторського колективу – директор ліцею міжнародних відносин № 51 С.М. Шевцова. Науковий керівник і редактор – канд. істор. наук І.Г. Єрмаков. – К.: “Департамент”, 2003. – с.257-258. 2.Активні методи навчання // http: //users.kpi. harkov.ua/lre/ bde/ukr/pedde/ active. htm 3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. 4. Гусь І.М., Калмикова І.В. Метод проектів // Управління школою. – 2005. – № 5. – с. 8-11. 5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. – К.: Академвидав, 2004. – 351 11. Загуменнов Ю., Шелкович Л., Шварц Г. Особистісно зорієнтовані технології в освіті // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – с. 10-24. 6. Єрмаков І. Г. Компетентісний потенціал проектної діяльності // http://www.library.edu-ua.net/ 7. Іонова М.І. Потенціал методу проектів для розвитку творчої особистості // http://www.ioso.ru/distant/project/meth%20project/metod%20pro.htm 8. Ісаєва Г. Метод проектів – ефективна технологія навчання // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – с. 4-10. 9. Логвін В. Метод проектів в контексті сучасної освіти // Завуч. – 2002. – №26. – с.8-11. 10. Морзе Н. Метод навчальних проектів … // Вісник програм шкільних обмінів // http://visnyk.iatp.org.ua/print;498/ 11. Полат Е.С. Метод проектов // http://nsk.fio.ru/festival/docs/polat.htm 364
Категорія: Мої статті | Додав: vitusja05 (13.04.2016)
Переглядів: 495 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar