Аналіз становлення і розвитку позашкільної роботи з дітьми та учнівською молоддю України свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особис­тості. У процесі свого історичного розвитку по­зашкільна освіта і виховання набули певного дос­віду, престижу і сформувались як невід'ємна час­тина цілісної системи освіти України.   Поряд з цим десятиріччями існувала невідповідність проблем практичної діяльності, поза­шкільних закладів та їх науково-теоретичного об­ґрунтування та забезпечення.

Реальне сьогодення  є першим кроком і спробою науко­вого осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання і фактично відкриває простір для ста­новлення нової галузі педагогічної науки — позашкільної педагогіки.

В нових умовах ринкових відносин, соціаль­них та економічних реформ, демократизації сус­пільства та гуманітаризації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливос­тей позашкільної освіти та виховання.

         Актуальність реформування існуючих раніше форм і методів позашкільної роботи в якісно нову систему позашкільної освіти та виховання дітей та учнівської молоді зумовлена рядом обставин. По-перше, в умовах демократизації суспільства, пере­ходу до ринкових відносин відбуваються значні зміни у суспільній свідомості, а тому вагомого зна­чення набуває погляд на особистість з позицій культурно-історичної педагогіки розвитку. По-друге, посилюється тенденція входження різних країн світу, в тому числі української держави, на новий ступінь цивілізації, науково-технічного та соціального прогресу. У цьому зв'язку актуалізу­ється необхідність виховання особистості творчого типу, здатної до сприйняття інноваційних проце­сів у суспільстві, використання і впровадження нових технологій. По-третє, в сучасних умовах культурно-освітні, інформаційні, дозвіллєво-розважальні послуги користуються усе більшим по­питом і у дітей, і у батьків.

Необхідність Концепції підкріплена правом кожної людини на вільний розвиток особистості (Конституція України, ст. 23), правом дитини на відпочинок, дозвілля, всебічну участь у культур­ному і творчому житті, надання відповідних мож­ливостей для творчої діяльності (Конвенція про права дитини, ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року) та завданням освіти із забезпечення повного розвитку людської особистості і її права вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатись мистец­твом, брати участь у наукових програмах і корис­туватися її благами (Міжнародна хартія прав лю­дини, ст. 26, 27).                                   

       Це вимагає концептуального визначення міс­ця і специфіки позашкільної освіти та виховання у цілісній системі всебічного і гармонійного роз­витку національної свідомості особистості в соці­ально-педагогічних умовах її життєдіяльності, а також додаткових заходів щодо збереження іс­нуючої мережі позашкільних закладів як бази по­зашкільної освіти та виховання, що можливо за умов:

-                державної підтримки їх діяльності;  реформування змісту, форм і методів поза­шкільного навчально-виховного процесу;

-                 об'єднання зусиль органів місцевої влади, різ­них міністерств і відомств, творчих, громад­ських організацій у створенні умов у цих за­кладах для творчого зростання особистості; 

-                залучення сім'ї до співпраці у вихованні та творчому розвитку дітей і учнівської молоді тощо.                                                                          

Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визна­чають специфічні умови її функціонування, а са­ме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо.

Позашкільна освіта та виховання — процес безперервний. Він не має фіксованих термінів за­вершення і послідовно переходить із однієї стадії в іншу від створення умов, сприятливих для твор­чої діяльності дітей та підлітків, до співробітниц­тва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому творчому сприйнятті світу.

Зміст позашкільної освіти та виховання у по­рівнянні з базовою і професійною освітою ґрунту­ється на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замов­лення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність. Особливість позашкільного навчально-виховного процесу полягає й у проектуванні таких педаго­гічних методик та технологій, що могли б якнай­повніше допомогти дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатогранній соціокультурній ситуації.

Позашкільна освіта та виховання здійснюєть­ся в закладах, які покликані сприяти соціальній адаптації особистості у реальному житті, у від­критій системі соціалізації і розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім'ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб'єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання та виховання, тематики на­укових досліджень, навчально-виховних курсів га спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості.

Система позашкільної освіти та виховання ба­зується на історично зумовлених традиціях вихо­вання особистості, створених представниками різних національних спільнот України: суспіль­них та родинних цінностях, ідеях, поглядах, пе­реконаннях, ідеалах і реалізується позашкільни­ми та іншими закладами освіти у позаурочний час, дитячими молодіжними організаціями, твор­чими дитячими та молодіжними об'єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях та установах.

Головна мета позашкільної освіти та вихован­ня — створення умов для творчого, інтелектуаль­ного, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, під­готовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки під час впровадження якісно нових форм і методів організації позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб для залучення до науково-експеримен­тальної, дослідницької, технічно-конструктор­ської, художньої, декоративно-прикладної, еколого-природничої, туристсько-краєзнавчої та ін­ших видів творчості.

Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним з резервів підвищення якості та інтенсивності вирішення завдань сус­пільства в галузі освіти. Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

-                формування суспільно-громадського досвіду особистості;

-                розвиток, стимулювання та реалізація її ду­ховного і творчого потенціалу;

-                створення системи пошуку, розвитку і під­тримки юних талантів і обдарувань для форму­вання творчої та наукової еліти у різних галу­зях суспільного життя; 

-                залучення до особистістно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не за­безпечується системою базової освіти; задоволення її потреб у професійному самовизначенні;

-                забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;

-                розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;

-                виховання вольових якостей, формування ак­тивної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

            Загальновідомо, що зміст підготовки того чи іншого фахівця визначається об'єктивними потребами соціально-економічного й нау­ково-технічного розвитку суспільства. Кожна принципово важлива зміна, що відбувається в суспільстві, науці, економіці й на виробництві має знаходити своє належне відображення в системі освіти, і насамперед, у змісті підготовки педагогічного фахівця. Це дуже важливо, бо його не можна готу­вати відокремлено, не звертаючи увагу на попит і вимоги часу. Зокрема, Державна національна про­грама («Освіта Україна XXI століття») наголошує, що висока якість освіти забезпечуватиметься шля­хом радикального перегляду її змісту, який пови­нен динамічно відповідати інтенсивному процесу оновлення економіки, техніки й технолога.

Проте, як засвідчують численні факти, існує інертність системи вищої педагогічної освіти, що призводить до нестабільності змісту підготовки вчителя, до його відставання від темпів і перспек­тив розвитку науки й виробництва. Коли в загальноосвітні навчальні заклади ВНЗ готують педагогічних фахівців, то в позашкільні навчальні заклади нажаль цього немає. І позашкільна освіта  використовує наявні кадри  загальноосвітніх навчальних закладів. Подолання цієї суперечності можливе за умов виваженої оцінки сучасних потреб загальноосвітньої школи та позашкільних навчальних закладів, а саме вони є безпосередніми замовни­ками педагогічних кадрів.

Останнім часом  позашкільна освіта  зазнає реформуючих перетворень. Вона поступо­во переходить від уніфікованого до більш «демо­кратичного» змісту, це можна відзначити, як: національний (збереження та розвиток національної української культури й культур інших етносів, відтворення на­родних традицій і звичаїв, промислів і ремесел); демократичний (позбавлення впливу будь-яких політичних партій і класового підходу в добори елементів змісту освіти); особистісний (всебічний розвиток, соціалізація дитини, індивідуальний під­хід до неї); регіональний (національна, економічна,  соціокультурна своєрідність регіону, що є істот­ними елементами формування світогляду, повно­цінного входження дитини в життя конкретного регіону).

Вочевидь, що в таких умовах сучасні позашкільні навчальні заклади мають  отримати керівника гуртків  «нової формації», якому притаманна широта поглядів, високий рівень загальної й професійної культури, вміння швидко оновлювати свої знання та вміння, готовність, до роботи в нових умовах, здатність  адаптуватися в педагогічних інноваціях.

Проте не всі педагогічні  спеціалісти здатні до роботи в нових умовах, які потребують високого загальноосвітньо­го й професійного рівня, багатоцільової спрямованості. На нашу думку, причини цих явищ треба шукати у змісті вищої педагогічної освіти.

Очевидною є істина, що підготовка керівника гуртка  має відповідати потребам змісту конкретного навчального предмета, вона стосується всіх напрямів позашкільної навчально-виховної роботи. Проте реалії сьогодення говорять зовсім про інше - немає  узгодженості між позашкільними навчальними програмами і спря­муванням підготовки вчителя(фізики,трудового навчання ,хімії і т.д.

Без перебільшення є всі підстави стверджува­ти, що більшість педагогічних колективів ВНЗ, що готують  вказані напрями , вкрай поверхово ознайомлені з  програмами загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. Тому виникає цілком справедливе запитання, а яких педагогічних спеціалістів ми готуємо, як він готовий реалізувати зміст  програм?

Напрошується невтіш­ний висновок - це педагог без майбутнього. Таке категоричне твердження ґрунтується на багатьох безперечних причина, які невтішно характеризують організацію і забезпечення навчального процесу такої підготовки.            

 Перша причина. Організаційно-нормативне за­безпечення підготовки керівника гуртка. Незважаючи на гострі дискусії  ми так і не визначилися, в чому різниця проведення занять гуртка та уроку. Чому керівник гуртка  має два кваліфікаційні розряди росту і оплату за них меншу, ніж вчитель по предмету, заробітна плата якого теж суттєво відрізняється? В чому полягає різниця в їхніх професійних обов'язках - так ніхто і не спро­мігся дати переконливого пояснення. Суцільний театр абсурду, який виправдовується ще більш абсурдним посиланням,там  важче,а там легше працювати з учнями. Насправді все могло бути набагато про­стіше – позашкільній освіті потрібні керівники гуртків ,а загальноосвітнім навчальним закладам вчителі, а в  ВНЗ повинні видавати дипломи вчителя предмету та керівника  гуртка з даного предмету. Заробітна плата йде від категорії працівника. Отже, на нашу думку, слід забрати в позашкільників розряди, ввести категорію, відповідно до всіх педагогічних працівників. Намагання переконливі і пояснення були неодноразові, але чомусь це залишилося непомітним.

 Друга причина. Зміст існуючої підготовки майбутнього керівника гуртка абсолютно розбалансований і не враховує тих змін, що постійно відбуваються в науково-технологічному розвитку суспільства, не закладає основ для орієнтації май­бутнього вчителя в стрімких і динамічних змінах технічної оснащеності виробничої діяльності,та позашкільній освіті. В більшості випадків те, що читається сьогоднішнім студентам - це вже вчорашній день. Аналізуючи сьогоднішній кадровий педагогічний потенціал, ніж  20-25 років назад, хочеться сказати, що останній був добре підготовлений і в професійному, і в методичному аспекті. На  сьогодні це  приводить до  невиконання навчальної програми. Хоча раз в п’ять років кожен з керівників гуртків проходить курсову перепідготовку,яка знову проходить по старинці і не приносить ніякої користі слухачам. Ми звертались в МОН України про створення регіональних центрів по перепідготовці керівників гуртків по відповідних напрямах. Переконання залишились непомітні.

 Цей приклад красномовно свідчить про те, які пріоритети віддаються в ІПП,що далеко не на користь психолого-педагогічної та методичної підготовки керівника гуртка.

Дуже прикро це константувати, але за весь період становлення позашкільної освіти можна сказати, що так і не було створено належного навчально-методичного за­безпечення його підготовки. Видані підручники і навчальні посібники для позашкілля можна перерахувати на пальцях однієї руки. Багато хто може заперечити, що таких видань було набагато більше. Але якщо бути до кінця відвертим, то їх справді було чимало, але всі вони мало враховували специфіку підготовки керівника гуртка з даних напрямів роботи.

За роки існування  позашкілля в Україні  так ніхто і не спромігся видрукувати підручники,методичні посібники для роботи керівників гуртків з профілів.

Вже досить тривалий час нерозв'язаною зали­шається проблема створення принципово нових навчальних підручників, які створились в результаті появи нових назв гуртків, за назвою та змістом. Технічний прогрес підштовхує нас, а ми впираємось і дивимось,щоб хтось за нас це вирішив.  

 Як видно з цього переліку, в навчальному плані підготовки керівника гуртків повинні з'явитися нові навчальні дисципліни, за­безпечені відповідною навчально-матеріальною базою.

Третя причина. Навчально-матеріальна база, на якій відбувається реальна  робота керівника гуртків  є вкрай і фізично і морально застарі­лою. В більшості випадків обладнання навчальних майстерень з обробки конструкційних матеріалів  не оновлюється вже 50-60 років. Фізичні,хіміко-технологічні чи радіотехнічні гуртки потребують оновлених інструментів та радіодеталей. На сьогоднішній день потребують уваги спортивно-технічні гуртки, які в недалекому майбутньому відійдуть у вічність, а це розвиток авіамоделізму та судномоделізму в Україні. А де будуть черпатись нові генії, якщо все буде знищене.

 Четверта причина.  Поліпшення умов і вдосконалення підходів до роботи керівника гуртків , коли ставлення до  позашкільної освіти  украй непросте в районних та обласних  управліннях  освіти. Біль­шість керівників управлінь освіти із невеликим бажанням підтриму­ють позашкільні навчальні заклади , їх фінансування відбувається за остаточним принципом «заробляйте, мов, самі гроші тоді й розвивайтеся». Є факти намагання з будь-якої причини позбавитися від позашкільних навчальних закладів. У деяких районах позашкільних навчальних закладів і не було, тому  охопленість учнів позашкільною роботою  була і залишається вкрай низькою, але керівники управлінь освіти відверто заявляють про небажання розпочинати відкриття нових позашкільних навчальних закладів .

 П'ята причина. Кадрове забезпечення позашкільних навчальних закладів. Упродовж усього часу свого розвитку,позашкільна освіта так відчутно і болісно переживає нестачу кваліфікованих педагогічних кадрів. Сьогодні  позашкільні навчальні заклади  укомплектовані більшістю кадрів ,яким через років 4-5 потрібно йти на пенсію. На жаль,  належної, фахової заміни  немає. Щоб цю причину анулювати потрібно виконати причину першу.  

Шоста причина.  Настав час подумати і про імідж керівника гуртка . Він повинен стати носієм тех­нологічної культури в позашкільному навчальному закладі. До позашкільного навчального закладу має прийти технічний ерудит, усебічно обізнаний із фундаментальними основами всіх видів діяльнос­ті, що входять до його компетенцій, із фізичними основами сучасних технологій, еволюцією та сучас­ним станом технічних знарядь праці тощо. Щоб підготувати саме такого керівника гуртків, в навчальному плані мають з'явитися принципово нові навчаль­ні дисципліни, серед яких: «Психофізіологічні основи формування трудових дій». «Психологія творчої діяльності», «Психолого-педагогічні основи графіч­ної підготовки», «Дидактика трудового навчання», «Теоретичні основи проектно-технологічної діяль­ності», «Філософія техніки та інше ».

 Зміни, що відбуваються із навчально-виховним процесом в позашкільному навчальному закладі, висувають високі вимоги до особистісних та професійних якостей керівника гуртків. Актуальними для нього стають внутрішня технологічна культура, широка техніч­на ерудиція, технічний світогляд, активність, ініці­ативність, самостійність, прагнення до творчості, висока відповідальність. Цілком очевидно, що вка­зані якості ґрунтуватися на глибокій професійній компетентності керівника гуртків, яка у свою чергу може бути забезпечена лише на основі формування в нього фундаментальних компетентностей та широти його підготовки.

Таке твердження не випадкове. Адже одним із пріоритетних напрямів розвитку вищої освіти в усьому світі є фундаменталізація професійної під­готовки. Саме фундаменталізація покликана забез­печити професійну мобільність сучасного фахівця, що стає все актуальнішою в умовах зростаючої конкуренції на ринку праці.

Фундаментальні предмети - це та теоретична основа, яка закладає основи для професійної під­готовки. З іншого боку - це й засіб засвоєння змісту професійної діяльності. Фундаментальність підготовки має полягати не в засвоєнні навчальних предметів, традиційно віднесених до фундамен­тальних (математика, фізика), а в широті та ґрун­товності, яка забезпечує в перспективі професійну мобільність фахівця, розширює його професійну компетентність, формує готовність до оператив­ного реагування на можливі зміни у сфері про­фесійно діяльності та безперервне підвищення кваліфікації.

Одним із ефективних засобів фундаметалізації вищої освіти вважається інтеграція знань. З іншого боку важливим компонентом інтегрування знань для їх систематизації є виділення в змісті освіти фундаментальних, генералізуючих понять, теорій та законів, за допомогою яких виявляються існуючі в системі причинно - наслідкові та кореля­тивні зв'язки. Генералізація навчального матеріалу дає змогу виділити в ньому головне і другорядне, встановити оптимальну для вивчення послідов­ність викладу навчальної інформації. Ідея гене­ралізації пов'язана з тим, що сучасному фахівцю треба оволодіти загальними ідеями, принципами і методами науки, які дають можливість забез­печити ґрунтовні знання, не перевантажуючи пам'яті великою кількістю часткових і вторинних чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність переструктурування змісту вишівських дисциплін із позицій інтегративного підходу з метою усунення другорядного та застарілого матеріалу та система­тизації знань. Створення інтегрованих курсів дає підстави по новому розв'язувати проблему фун­даментальної підготовки у вищому навчальному закладі.

Наведені міркування переконливо пояснюють, що потреба у створенні інтегрованих курсів, про які йшлося вище - цілком закономірна, а нехтувати цією потребою - лише наносити шкоду фундамен­тальній підготовці керівника гуртка.

Сьома  причина. Навчальні програми,які сьогодні використовуються керівниками гуртків застарілі по часу та  по змісту. Суспільні відносини,технічний прогрес  диктує терміново внести  суттєві поправки,які змінять навчальні програми. В моделюванні та конструюванні використовуються нові матеріали та інструменти,проводяться лабораторні роботи і це потрібно внести в програми. Поряд з існуючими назвами гуртків появились нові,які потребують нового навчального планування. Йде експериментальна робота з їх адаптування,а це призводить до певних непорозумінь

Кожна дитина,без винятку має потенційні таланти. Позашкільна освіта має певне визначення,яке значно відрізняється,наприклад від професійно-технічної то можна із впевненістю стверджувати,що цей факт значно сприятиме запровадженню новітніх підходів та перспектив щодо розвитку системи позашкільної освіти,вирішенню проблем,які накопичились на сучасному етапі. А педагоги-позашкільники вийдуть на нові творчі успіхи та нові здобутки у справі наукового обґрунтування проблем забезпечення доступу гуртківців до якісної позашкільної освіти. Звісно, що усунення наявних прорахунків і недоліків потребує часу і певних зусиль. По­трібно багато чого переосмислити, відкинути особисті амбіції та образи. Але від прийняття виважених і правильних рішень виграє тіль­ки загальна справа.

Наведені факти змушують багато над чим за­думатися. Але робити це треба швидко - тому що час,суспільні відносини,нові вимоги навчального-виховного процесу це реальність,а реальність це вимога.

Література

1.Концепція позашкільної освіти та виховання.25.12.1997р.

2.Закон України про позашкільну освіту           22.06.2000р.

3. Постанова Кабінету Міністрів України           06.05.2001р.

Анотація.

 В статті висвітлено реальний стан,та причини  позашкільної діяльності.      Вказано на певні недопрацювання  і їх можливе виправлення.

                              Кепша Ярослав Семенович,

                              Директор Долинської районної Станції

                             Юних техніків,Івано-Франківської області,

                              Доктор педагогічних наук.

                              77504, В.Котляревського 9,м.Долина

                              р.0347728709.  т.0971571914